Історія ліцею

17 квітня 1946 року за наказом Української лісової промислової ради при Раді Міністрів УРСР було створено у м. Житомирі професійно- технічну школу.
Школа знаходилась у будинку за адресою: вул. Чуднівська, 2 (нині Черняхівського, 2), а зараз там розміщується прокуратура м. Житомира. Першим директором було призначено талановитого педагога і організатора Цизіна Г.Ц. Саме він підняв школу з руїн. Першими учнями стали колишні фронтовики – люди, загартовані війною. Незабаром відбувся випуск перших 256 учнів для лісової промисловості.
За наказом № 1573 від 02.08.1954р. Ради Міністрів УРСР на базі Житомирської професійно-технічної школи створюється професійно-технічне училище № 1. Його директором стає Мороз К. М.. Базовими підприємствами ПТУ №1 були Київський трест «Сантехмонтаж» та Житомирське спеціалізоване управління № 523, силами яких виконувались спеціальні та монтажні роботи на промислових об’єктах.
На той час ПТУ № 1 було першим в Житомирській області за переліком професій дуже необхідних для відбудови міст і сіл: екскаваторники, машиністи баштових кранів, майстри сільського будівництва, механіки з ремонту будівельної техніки, нормувальники. Термін навчання складав 8-10 місяців. В училищі в ті роки працювало 5 викладачів та 5 майстрів виробничого навчання. Серед них: Городін М.А., Мехедо М.К., Котляр А.Г., Шимановський В.А., Парадовський М.М., Гольдберг А.Ф.
Навчальна база була надзвичайно слабкою: один діючий екскаватор на Соколовій горі та один баштовий кран БК 1,5.
Перший випуск учнів ПТУ № 1 відбувся в серпні 1955 року. Випускники були працевлаштовані на території всієї України – Київ, Донецьк, Харків.
Оскільки викладачі давали ґрунтовні знання, бажаючих навчитись було багато. В цей час в країні відчувався дефіцит кваліфікованих робітників і тому постало питання про розширення навчальної бази закладу. Було виділено кошти на спорудження будівельного майданчику по вул. Чекістів (нині вул. Старовільська, 9). Тут розмістили техніку: баштовий кран – БК- 1,5, екскаватор Е – 325, бетонозмішувач та ін.
11 липня 1955 року директором призначають Василевського А.С., який керував училищем понад 19 років.
1 червня 1963 року наказом № 73 Житомирського обласного управління трудових резервів ПТУ № 1 було реорганізовано в ПТУ № 6. В цей час почали готувати спеціалістів таких професій як зварник, сантехнік, вентиляційник, бляхар.
Велике значення для становлення училища мала робота в його стінах старшого майстра Карсницького В.Є., майстрів виробничого навчання: Зінкевича Ф.О., Лещука А.Г., Петраковського А.К., Баркова І.В.; викладачів: Героя Радянського Союзу Оглобліна І.В., Шильман С.Г., Романової Т.О., Мехедо М.К., Цивінського Л.Л., Журахівського К.Ф., Кудрицького В.М., Фарбермана Б.Г., Добжанського А.Ф.    
З ростом контингенту учнів збільшувалася територія училища. Було прийнято рішення про будівництво нового навчального корпусу по вул. Чекістів, про передачу будівлі колишнього ДОСААФу по вул. Ольжича (раніше Краєзнавчий музей) і гуртожитку будівельного технікуму. Керував будівництвом заступник директора Ліберман Г.А. В 1971 році вводиться в експлуатацію новий трьохповерховий навчальний корпус.
21 вересня 1978 року відбулася нова реорганізація: ПТУ № 6 стає міським середнім ПТУ № 6. Керує ним з 1976 по 1982 рр. Седов П. Ф..
Поряд з ним плідно працювали майстри своєї справи: Іваненко В.П. (заслужений працівник профтехосвіти), Оглоблін І.В., Левандовська М.С. (відмінник народної освіти України), Войтюк В.М., Цивінська Т.Т., Гутман О.М., Колесніченко М.Д., Рудківська Л.Л., Погорєлова Ю.Я., Кравченко В.М., Коновалов В.Д., Жудра О.П. та багато інших.

В училищі в цей час навчання проходило в дві зміни. Денна зміна з професій: будівельник – бригадир, сантехнік, електрогазозварник, вентиляційник, монтажник промислового обладнання, машиніст баштових та автокранів. Вечірня форма навчання була створена для працівників з метою підвищення кваліфікації та перекваліфікації з професій: електрогазозварник, автокранівник та водій категорії В, С.
Всього в училищі в ті часи навчалось більше 40 навчальних груп. Багато учнів поступало до училища з сільської місцевості та інших міст. Виникла проблема з проживанням учнів, бо гуртожиток був дуже малим. Поряд з навчальним корпусом по вул. Ольжича зносяться приватні старі хліви і розпочинають будівництво гуртожитку по вул. Маяковського, 16 на 450 ліжко-місць з вбудованим тиром у підвальному приміщенні.
В різні роки міське СПТУ № 6 очолювали такі директори:
Павшук М.Л., Фарберман В.Г., Михалець М.В.
29 вересня 1986 року призначено нового директора – Чижа О.М. Дякуючи його наполегливій праці та старанню, було підібрано першокласний інженерно-педагогічний колектив, створено потужну матеріально-технічну базу: сучасні комп’ютерні класи, навчальні майстерні та лабораторії.
30 травня 2003 року наказом № 335 Міністерства освіти і науки України до ПТУ № 6 приєднано ПТУ № 14, яке було створено за Постановою пленуму ЦК КПРС в 1929 році як курси по підготовці робітничих кадрів для заводу ім. Сталіна (тепер «Завод автозапчастин») з контингентом учнів 50 чол. В лютому 1935 року ці курси перетворюються у фабрично-заводське училище, де навчається вже 250 учнів. У липні 1937 року школа ФЗУ перебудовується у школу по підготовці водіїв та ремісників.
Після визволення м. Житомира у 1944 році відновлюється навчання. У 1946 році ФЗУ стає робітничим училищем № 5, а у 1954 році – ремісничим училищем сільського господарства № 1. З 1963 по 1966 рр. – це вже міське професійне училище № 7. З 1966 року училище стає технічним училищем № 1., в якому контингент учнів складає 600 чоловік. Багато працівників розпочинали свою діяльність саме з ТУ № 1. Це майстри виробничого навчання: Стемповський Л.В., Цибульський М.В., Заблодський П.Л.; викладачі: Шафран Г.Ф., Семенов В.М., Федоров І.І., Березовський П.Л.
У вересні 1984 року ТУ № 1 перейменовують в технічне училище № 14. Велика кількість випускників продовжили навчання у вищих навчальних закладах і працювали на відповідальних ділянках роботи. Серед них Гришутін Олег – інженер заводу «Промавтоматика», Гурко Володимир – депутат Верховної Ради УРСР, Грищеровська Світлана – бригадир цеху заводу «Електровимірювач», член президії обкому профспілки робітників машинобудування.
За роки свого існування училище підготувало більше 33 тисяч кваліфікованих робітників, які працюють на підприємствах України і колишнього Радянського Союзу.
З 2003 року в Україні розпочалась робота по вдосконаленню мережі професійно-технічних навчальних закладів і училище № 6 реорганізували в Професійний політехнічний ліцей (наказ № 205 від 29.06.2004 р. Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації).

Теґи: 

ПедПРЕСАМІНІСТЕРСТВО OСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ